Знаєте, коли згадуєш Кременчук, одразу в голові з’являється картинка: ось тече Дніпро, а по обидва боки від нього розкинулося наше місто. На одному березі гудуть заводи та стоять новенькі багатоповерхівки, а на другому – старенькі вулички, вокзал і той самий міст, без якого Кременчук і не Кременчук. Дивна річ – здавалося б, промислове місто, а скільки тут затишних куточків! Заводи поруч із парками, широченні проспекти переходять у зелені алейки. От такий він, наш Кременчук.
Що за місто таке?
Кременчук – це друге за розміром місто у Полтавській області. Живе тут десь 215 тисяч людей – не Київ, звісно, але й не село. Місто розкинулося на 96 квадратних кілометрах, тож місця всім вистачає – і заводам великим, і житловим районам просторим.
Чим живемо? Та всім потроху – машини робимо, з нафтою возимося, метал плавимо. Клімат у нас нормальний такий – зима не дуже люта, літо тепленьке. А ще нас називають “містом двох берегів” – ну то й зрозуміло чому.
Поглянь на карту – зразу все видно: з одного боку Дніпра заводи та спальні райони, з другого – старе місто з вокзалом.
Де ми розташовані
Сидимо ми прямо в центрі України, по обидва боки Дніпра. Навкруги лісостеп – на супутникових знімках наше місто як зелений острів виглядає.
Рельєф у нас різний: є і рівнини, і болотця, і пагорби. Найвищі точки – Піщана гора на лівому березі та Деївська гора на правому. Найвища відмітка аж 190 метрів – для наших степів це справжня висота!
До Полтави від нас 112 кілометрів, до Києва – 232. Не близько, але й не край світу.
Наші райони
У нас два основних райони, і їх на карті легко розрізнити.
- Автозаводський район – це лівий берег. Тут живе більше людей, десь 144 тисячі. Саме тут стоїть наш знаменитий КрАЗ та інші заводи. Проспекти широкі, мікрорайони Молодіжний та Засипка – все як у великому місті.
- Крюківський район – правий берег, трохи менший, 93 тисячі жителів. Тут наш історичний центр, вокзал, річковий порт. Квартали Крюкова та Раківки – більш камерні, не такі гігантські як на лівому березі.
З’єднує все це Крюківський міст – наша головна артерія.
Як добратися і як їздити
Кременчук – справжній транспортний вузол, що й казати.
- Залізниця: через нас проходить лінія Харків-Полтава-Одеса. У нас дві станції – “Кременчук” на лівому березі і “Крюків-на-Дніпрі” на правому. Поїзди ходять до Києва, Одеси, Харкова, Дніпра – куди душа захоче.
- Автомобільні траси: через місто йдуть дороги на Дніпро-Київ і Олександрію-Харків. На карті видно великі розв’язки – не заблукаєш.
- Громадський транспорт: тролейбуси у нас є (69 кілометрів ліній!), автобуси, маршрутки. Раніше ще й трамваї їздили, але їх прибрали. Головне – це міст через Дніпро, без нього нікуди.
Є ще річковий порт та аеродром, але це вже для особливих випадків.
Де вчитися, лікуватися і відпочивати
Місто добре продумане – школи, лікарні, культурні центри розкидані рівномірно.
- Навчання: у нас є Кременчуцький національний університет імені Остроградського, медичний коледж, авіаційний. Студентів чимало.
- Культура: історико-краєзнавчий музей, галереї, палаци культури. Особливо відомий палац культури імені Котлова.
- Спорт: комплекси “Політехнік” і “Верхота” – для тих, хто любить рухатися.
- Медицина: лікарні по всьому місту, головна – на Шевченка.
- Відпочинок: парків у нас достатньо – Парк Миру, сквер Олега Бабаєва та ще купа зелених куточків.
Що подивитися
Кременчук – не Париж, але й у нас є на що подивитися:
- Свято-Миколаївський собор XIX століття – красень, особливо з правого берега видно
- Сквер Олега Бабаєва – з фонтанами, де всі люблять гуляти
- Парк Миру – зелені алеї в Автозаводському районі
- Будинки Рабиновича та Козачка – старовинна архітектура ще з дореволюційних часів
- Палац культури імені Котлова – перший робітничий клуб в Україні, в стилі модерн
- Лелека Гриша – наш міський талісман, чиє гніздо стало справжньою візитівкою
Більшість цих місць поруч з вокзалом, пішки можна обійти.
Де живуть люди
Житлові райони у нас на будь-який смак:
- Центр лівого берега – тут змішано все: старі будинки XIX-XX століть поруч з новими багатоповерхівками біля набережної.
- Щемилівка та Ревівка – приватний сектор, будиночки в 1-2 поверхи, тихо і спокійно.
- Засипка – тут і малоповерхівки є, і дев’ятиповерхівки. Поруч заводи, зате до роботи близько.
- Молодіжний – типові хрущовки та панельки. Поділяється на “Ближній” і “Дальний” – самі назви говорять за себе.
- Крюків і Раківка – правий берег, сталінки та старі будинки XIX століття. Тут затишніше та спокійніше.
Що в підсумку?
Кременчук на карті – це не просто набір вулиць і будинків. Це живе місто, де промисловість мирно співіснує з парками, де гучні магістралі переходять у тихі провулки. Подивишся на карту – і зразу зрозумієш: тут люди не просто живуть, тут живуть по-справжньому. Місто динамічне, робоче, але водночас дуже домашнє, рідне. За суворими промисловими кварталами ховається справжня душа Кременчука – тепла і гостинна.
