Полтава — місто з глибоким культурним корінням та багатою театральною традицією. Його серце — Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя. Це не просто сцена, а жива легенда, центр творчої думки, де мистецтво та історія переплітаються в єдиний гобелен. Але про все по порядку…
Де б’ється театральне серце Полтави
Театр знаходиться за адресою: вулиця Соборності, 23, у самому центрі міста. Сюди щодня прямують шанувальники театрального мистецтва, щоб знову і знову поринути в магію драми, музики та танцю. Зв’язатися з театром можна за телефоном +380 66 226 3220 або через електронну пошту gogol08@ukr.net. Офіційний сайт театру — teatr-gogolya.pl.ua — містить афішу, новини, фотографії та актуальну інформацію про заходи. Каса театру працює з вівторка по неділю з 12:00 до 19:00 без перерви. Понеділок — вихідний день.
Де дізнатися більше:
- Афіша та квитки: pl.kontramarka.ua або internet-bilet.ua
- Контакти: Полтава, вул. Соборності, 23, тел. (0532) 60-78-61 (каса)
Історія театру
Початок, гідний п’єси
Історія театру розпочалася 1808 року з появи першого професійного російсько-українського театру в Полтаві під назвою «Полтавський вільний театр». І хоча цей період тривав недовго — до 1812 року — він заклав основи, на яких будувалося майбутнє. Нова сторінка відкрилася 1818 року, коли театр очолив видатний письменник Іван Петрович Котляревський. Саме він створює драматургічні шедеври, зокрема «Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка». На цій сцені вперше виступав легендарний Михайло Щепкін, звільнений з кріпацтва.
Вік театральних метаморфоз
XIX століття стало часом культурних бур і пошуків. У Полтаві відкривалися та закривалися різні театри, сцени змінювали одна одну, і лише 1900 року стався переломний момент — урочисте відкриття нової театральної зали «Полтавський просвітницький будинок». Відкриття супроводжувалося постановкою «Ревізора» Гоголя, а завісу розписував сам Григорій Мясоєдов. Ця подія стала яскравим сигналом: театр повертається в життя міста всерйоз і надовго.
1902 року на честь вистави «Лимерівна» за Панасом Мирним та за участі великої М. Заньковецької, театр отримує назву «Гоголівський», підкреслюючи свій зв’язок із земляком-класиком.
Радянський період: крізь війни та ідеології
1936 року почалася нова ера. Театр обзавівся постійною трупою та був названий «Державним театром музичної драми». Керував ним В. Скляренко, і саме під його керівництвом відбулася знакова прем’єра — «Сорочинський ярмарок» Мусоргського. Театр знаходився на межі драматичного та оперного жанрів, радуючи глядача як класикою, так і українською драмою.
Серед найважливіших подій цього періоду — постановка «Наталки Полтавки» 1938 року, приурочена до 100-річчя смерті Котляревського. Після війни, незважаючи на зруйновану будівлю, театр продовжував свою діяльність, тимчасово розташовуючись у школі.
У повоєнні роки театр відроджується з новою силою. Тут починають працювати майстри сцени: Є. Золотаренко, Л. Онищенко, В. Рудевська, С. Оніпко та багато інших.
Зведення нового храму мистецтва
1953 рік став поворотним — розпочалося будівництво нової будівлі театру за проєктом архітекторів О. Крилова та О. Малишенка. 1958 року її було урочисто відкрито. Цей етап став символом нового розквіту. Театр здобув репутацію одного з найкращих в Україні.
Сцена полтавського театру в цей час заповнюється зірками українського мистецтва: В. Кожевникова, В. Конопацький, Ю. Попов, В. Мірошниченко, Ж. Северин та інші. Їхня майстерність перетворює кожну виставу на подію.
Золота епоха 70-х та 80-х
Це десятиліття — час блискучих гастролей та міжнародного визнання. Театр запрошується до Москви та Ленінграда. На сцені Великого театру звучить «Наталка Полтавка» у виконанні І.С. Козловського — колишнього актора полтавської сцени.
Значні постановки тих років:
- «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого — вже понад 40 років у репертуарі;
- рок-опера «Біла ворона» Г. Татарченка;
- бурлескна феєрія «Енеїда» за Котляревським.
Глядачів полонить і музичний репертуар: «Запорожець за Дунаєм», «Севастопольський вальс», «Цирк запалить вогні», «Сватання на Гончарівці». Театр стає своєрідною музично-драматичною академією на сцені.
Зміни та випробування 90-х
Кризові роки країни не оминули й театр. Економічний спад, політичні зміни, спад глядацького інтересу — все це довелося подолати колективу. На сцені з’являються сміливі постановки: «Зойчина квартира» за Булгаковим, «Божевільна» Патріка, «Купальські бувальці» Жолдака. Незважаючи на труднощі, театр бореться за увагу глядача, продовжуючи свій шлях.
Сучасне дихання класики
Сьогодні театр імені Гоголя — це живий організм, у якому поєднуються повага до традиції та відкритість новому. Трупа продовжує радувати публіку актуальними постановками, класикою та сучасними драмами. У її складі — талановиті актори, кожен з яких вкладає частинку душі в сцену: А. Іванченко, Є. Селецький, І. Мар’яненко, Р. Єфименко та багато інших.
Репертуар театру включає:
- українську класику;
- світову драматургію;
- музичні вистави;
- дитячі казки та святкові вистави.
Глядач тут не просто гість — він частина дії, емоційний співучасник історії, яка розгортається перед ним.
Не тільки сцена: театр як спільнота
За театром — не тільки актори та режисери. Це оркестр, хор, балет, художники та технічні фахівці. Люди, які десятиліттями віддані справі, залишаючись за лаштунками. Саме вони створюють магію, яка панує на сцені: звук, світло, декорації, костюми — все продумано до дрібниць.
Полтавський театр — вічний вогонь мистецтва
Понад два століття Полтавський театр був і залишається духовним серцем міста. Він увібрав у себе велич української культурної спадщини, гоголівську іронію, широту народної душі та багатоманіття сучасної театральної мови. Це не просто сцена — це простір живої емоції, де кожен вечір зітканий з таланту, світла та натхнення. Полтавський академічний театр ім. Гоголя — це місце, куди хочеться повертатися знову і знову.
